наїзниця

наї́зниця

-і.

Жін. до наїзник 1-4).

Значення в інших словниках

1. наїзниця — наї́зниця іменник жіночого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. наїзниця — НАЇ́ЗНИЦЯ, і, ж. Жін. до наї́зник 1–4. Тут ще наїзниця скакала І військо немале вела (І. Котляревський); Склавши витягнуті руки на вигадливому набалдашнику свого ціпка. – Кажуть, там у [цирку] є чудова наїзниця і навдивовижку спритні жонглери (Б. Антоненко-Давидович).  Словник української мови у 20 томах
3. наїзниця — НАЇ́ЗНИЦЯ, і, ж. Жін. до наї́зник 1 — 4. Тут ще наїзниця скакала І військо немале вела(Котл., І, 1952, 197).  Словник української мови в 11 томах