наїзниця
НАЇ́ЗНИЦЯ, і, ж.
Жін. до наї́зник 1–4.
Тут ще наїзниця скакала І військо немале вела (І. Котляревський);
Склавши витягнуті руки на вигадливому набалдашнику свого ціпка. – Кажуть, там у [цирку] є чудова наїзниця і навдивовижку спритні жонглери (Б. Антоненко-Давидович).
Словник української мови (СУМ-20)