1. Словник української мови у 20 томах

наїзниця

НАЇ́ЗНИЦЯ, і, ж.

Жін. до наї́зник 1–4.

Тут ще наїзниця скакала І військо немале вела (І. Котляревський);

Склавши витягнуті руки на вигадливому набалдашнику свого ціпка. – Кажуть, там у [цирку] є чудова наїзниця і навдивовижку спритні жонглери (Б. Антоненко-Давидович).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. наїзниця — наї́зниця іменник жіночого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. наїзниця — -і. Жін. до наїзник 1-4). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. наїзниця — НАЇ́ЗНИЦЯ, і, ж. Жін. до наї́зник 1 — 4. Тут ще наїзниця скакала І військо немале вела(Котл., І, 1952, 197). Словник української мови в 11 томах