наїзниця
НАЇ́ЗНИЦЯ, і, ж. Жін. до наї́зник 1 — 4.
Тут ще наїзниця скакала І військо немале вела(Котл., І, 1952, 197).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- наїзниця — наї́зниця іменник жіночого роду, істота Орфографічний словник української мови
- наїзниця — -і. Жін. до наїзник 1-4). Великий тлумачний словник сучасної мови
- наїзниця — НАЇ́ЗНИЦЯ, і, ж. Жін. до наї́зник 1–4. Тут ще наїзниця скакала І військо немале вела (І. Котляревський); Склавши витягнуті руки на вигадливому набалдашнику свого ціпка. – Кажуть, там у [цирку] є чудова наїзниця і навдивовижку спритні жонглери (Б. Антоненко-Давидович). Словник української мови у 20 томах