на-гора —
НА-ГОРА́, присл., гірн. Нагору, на поверхню землі. Конвеєр швидко поніс породу на-гора (М. Трублаїні); – У нас на руднику нову шахту пускали. Ви тільки глянули б, що робилося, як видали на-гора першу вагонетку руди. Свято з усіх свят (Д.
Словник української мови у 20 томах
на-гора —
НА-ГОРА́, присл., гірн. Нагору, на поверхню землі. А вийдеш на-гора, — який красивий тутешній край (Ю. Янов., II, 1954, 150); І сяяли зірки.., як вугіль на-гора давали вперше ми (Тер., Серце.., 1962, 9).
Словник української мови в 11 томах