небагато

небага́то

1》 присл. Мало, не дуже багато.

|| у знач. присудк. сл.

2》 Присл. до небагатий 2).

3》 числ. неозначено-кількісний небагато, небагатьох, мн. Точно не визначена невелика кількість чого-небудь.

|| у знач. ім. небагато, небагатьох, мн. Точно не визначена невелика кількість людей.

Значення в інших словниках

1. небагато — небага́то 1 числівник кількісний небага́то 2 прислівник незмінювана словникова одиниця  Орфографічний словник української мови
2. небагато — пр., див. МАЛО; (опоряджений) нерозкішно, (убраний) непишно.  Словник синонімів Караванського
3. небагато — див. мало  Словник синонімів Вусика
4. небагато — НЕБАГА́ТО. 1. присл. Мало, не дуже багато. Я так мало, небагато Благав у бога (Т. Шевченко); Небагато пройшли вони селом, як почули позад себе кінський тупіт (М.  Словник української мови у 20 томах
5. небагато — МА́ЛО (у невеликій кількості; у невизначеній мірі тощо), НЕБАГА́ТО, НЕБАГА́ЦЬКО розм., НЕ ГУРТ розм., НЕ ГУК діал. — Ех, дурна ти, дівко, мало каші їла (В. Винниченко); Дім стояв під вітром та під іскрами й згорів дочиста.  Словник синонімів української мови
6. небагато — НЕБАГА́ТО. 1. присл. Мало, не дуже багато. Я так мало, небагато Благав у бога (Шевч., II, 1953, 218); Небагато пройшли вони селом, як почули позад себе кінський тупіт (Стельмах, І, 1962, 459); До початку учбового року часу лишилось небагато (Рад. Укр.  Словник української мови в 11 томах
7. небагато — Небагато нар. Немного, мало.  Словник української мови Грінченка