невдалюга

невдалю́га

-и, ч. і ж., заст.

Ні на що не спроможна людина.

Значення в інших словниках

1. невдалюга — Невдалю́га, -ги об. Совершенно ни къ чему неспособный человѣкъ. Підчепури, донечко люба, нашу хатину... і люде таки не скажуть, що тут невдалюги живуть. О. 1862. IV. 71.  Словник української мови Грінченка