Великий тлумачний словник сучасної мови

негучний

негучни́й

-а, -е.

Який слабо звучить, якого далеко не чути; тихий, неголосний.

|| Без галасу, шуму; негомінкий.

Великий тлумачний словник сучасної української мови

Значення в інших словниках

  1. негучний — негучни́й прикметник  Орфографічний словник української мови
  2. негучний — НЕГУЧНИ́Й, а́, е́. Який слабо звучить, якого далеко не чути; тихий, неголосний. Десь за стіною чути негучні звуки рояля (І. Кочерга); Чуйне вухо однаково могло розібрати навіть крізь подвійні рами та товсті мури – негучний, але дружний спів (Ю.  Словник української мови у 20 томах
  3. негучний — ТИ́ХИЙ (який звучить слабо, несильно), СЛАБКИ́Й, СЛАБИ́Й, НЕГОЛОСНИ́Й, НЕГУЧНИ́Й (не дуже гучний); ГЛУХИ́Й, ПРИГЛУ́ШЕНИЙ, ПІВГОЛОСНИ́Й (який нечітко чується). Іззаду ще тупіт у темряві, мов бігло двоє. Враз стихло, потім свист тихий (А.  Словник синонімів української мови
  4. негучний — НЕГУЧНИ́Й, а́, е́. Який слабо звучить, якого далеко не чути; тихий, неголосний. Десь за стіною чути негучні звуки рояля (Коч., II, 1956, 487); Чуйне вухо однаково могло розібрати навіть крізь подвійні рами та товсті мури — негучний...  Словник української мови в 11 томах