Значення в інших словниках
-
негучний —
-а, -е. Який слабо звучить, якого далеко не чути; тихий, неголосний. || Без галасу, шуму; негомінкий.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
негучний —
НЕГУЧНИ́Й, а́, е́. Який слабо звучить, якого далеко не чути; тихий, неголосний. Десь за стіною чути негучні звуки рояля (І. Кочерга); Чуйне вухо однаково могло розібрати навіть крізь подвійні рами та товсті мури – негучний, але дружний спів (Ю.
Словник української мови у 20 томах
-
негучний —
ТИ́ХИЙ (який звучить слабо, несильно), СЛАБКИ́Й, СЛАБИ́Й, НЕГОЛОСНИ́Й, НЕГУЧНИ́Й (не дуже гучний); ГЛУХИ́Й, ПРИГЛУ́ШЕНИЙ, ПІВГОЛОСНИ́Й (який нечітко чується). Іззаду ще тупіт у темряві, мов бігло двоє. Враз стихло, потім свист тихий (А.
Словник синонімів української мови
-
негучний —
НЕГУЧНИ́Й, а́, е́. Який слабо звучить, якого далеко не чути; тихий, неголосний. Десь за стіною чути негучні звуки рояля (Коч., II, 1956, 487); Чуйне вухо однаково могло розібрати навіть крізь подвійні рами та товсті мури — негучний...
Словник української мови в 11 томах