негідь

не́гідь

I -годі, ж., заст.

Негода (у 1 знач.).

II -годі, ж., збірн.

1》 Що-небудь непридатне, непотрібне.

2》 Люди, наділені негативними моральними якостями.

|| лайл. Уживається з метою образити кого-небудь, засудити чиюсь поведінку (у звертанні).

Значення в інших словниках

1. негідь — не́гідь 1 іменник жіночого роду негода арх. не́гідь 2 іменник жіночого роду непотріб; про людей — перен., лайл. збірн.  Орфографічний словник української мови
2. негідь — зб., непотріб, мотлох; (- людей) НАБРІД.  Словник синонімів Караванського
3. негідь — див. гидкий; негода  Словник синонімів Вусика
4. негідь — НЕ́ГІДЬ¹, годі, ж., розм. Негода (у 1 знач.). Вітер гуляє полями змокрілими, Негідь, тумани несе (Б. Грінченко); Хоч яка негідь, аж горобці поховаються, аж всі люде [люди] дрижака справляють, ..  Словник української мови у 20 томах
5. негідь — НА́ВОЛОЧ (збірн., зневажл. — підлі, нікчемні, шкідливі для суспільства люди; зневажл., лайл. — підла, нікчемна, шкідлива для суспільства людина), НЕ́ГІДЬ, НЕ́ЧИСТЬ, ПО́ГАНЬ, СВОЛО́ТА, ГИДО́ТА, ГИДЬ, МЕРЗО́ТА, СКВЕ́РНА книжн. заст.; ПО́КИ́ДЬКИ мн. (одн.  Словник синонімів української мови
6. негідь — НЕ́ГІДЬ¹, годі, ж., заст. Негода (у 1 знач.). Галецька осміхнулась, неначе блиснуло сонце з-за хмар в пилипівчану негідь та сльоту (Н.-Лев., IV, 1956, 282); Вітер гуляє полями змокрілими, Негідь, тумани несе (Гр.  Словник української мови в 11 томах
7. негідь — Негідь, -годі ж. Дрянь, негодное, мерзкое. І покинули вони яко негідь багатства свої. К. Грам. 54.  Словник української мови Грінченка