негідь
НЕ́ГІДЬ¹, годі, ж., розм.
Негода (у 1 знач.).
Вітер гуляє полями змокрілими, Негідь, тумани несе (Б. Грінченко);
Хоч яка негідь, аж горобці поховаються, аж всі люде [люди] дрижака справляють, .. а Опанас своє: – Ловка погодка-о (Грицько Григоренко);
Ось тут стояв хлів з широким піддашшям, під цим дашком їхній школярський гурт перепочивав у негідь чи завірюху (В. Дрозд).
НЕ́ГІДЬ², годі, ж., збірн.
1. Що-небудь непридатне, непотрібне.
Я думаю, що тепер ти схочеш більше до “Дзвінка” писати, бо, сподіваюсь, у нас не буде того, щоб маринувати добрі праці по три роки, а всяку негідь друкувати (Леся Українка);
[Чубенко:] Чого це від тебе димом тягне? Завжди від вашого брата-хіміка якоюсь негіддю несе (І. Кочерга).
2. Люди, наділені негативними моральними якостями.
– Погубити нещасну дитину! Звести з такою негіддю, з таким деспотом. Це ж твоїх рук діло!.. – накинулася на мене Маруся (Л. Яновська);
– Вибухни, на нещастя, війна – і така негідь [прогульники] може завдати величезної шкоди! (Є. Кротевич);
// лайл. Уживається для вираження образи кого-небудь, засудження чиєїсь поведінки (перев. при звертанні).
– Ти що робиш, негідь! – ображеним зойком верескнула панська душа (М. Стельмах).
Словник української мови (СУМ-20)