недомагання

недомага́ння

-я, с.

Хворобливий стан; слабість.

Значення в інших словниках

1. недомагання — недомага́ння іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. недомагання — НЕДОМАГА́ННЯ, я, с. Хворобливий стан; слабість. Зажурена недомаганням дочки, мати часто питалася лікаря, що він думав про стан її здоров'я (Н. Кобринська).  Словник української мови у 20 томах
3. недомагання — НЕДОМАГА́ННЯ, я, с. Хворобливий стан; слабість. Зажурена недомаганням дочки, мати часто питалася лікаря, що він думав про стан її здоров’я (Кобр., Вибр., 1954, 94).  Словник української мови в 11 томах