Словник української мови в 11 томах

недомагання

НЕДОМАГА́ННЯ, я, с. Хворобливий стан; слабість.

Зажурена недомаганням дочки, мати часто питалася лікаря, що він думав про стан її здоров’я (Кобр., Вибр., 1954, 94).

Словник української мови (СУМ-11)

Значення в інших словниках

  1. недомагання — недомага́ння іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
  2. недомагання — -я, с. Хворобливий стан; слабість.  Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. недомагання — НЕДОМАГА́ННЯ, я, с. Хворобливий стан; слабість. Зажурена недомаганням дочки, мати часто питалася лікаря, що він думав про стан її здоров'я (Н. Кобринська).  Словник української мови у 20 томах