недорозум

недоро́зум

-у, ч.

Відсутність, брак розуму, розсудливості; дурість.

|| Нездатність глибоко і ґрунтовно мислити, вірно розуміти що-небудь.

З (із) недорозуму — через нерозсудливість, через брак розуму.

Значення в інших словниках

1. недорозум — недоро́зум іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. недорозум — див. недомисел  Словник чужослів Павло Штепа
3. недорозум — НЕДОРО́ЗУМ, у, ч. Відсутність, брак розуму, розсудливості; дурість; // Нездатність глибоко і ґрунтовно мислити, правильно розуміти що-небудь. ○ (1) З (із) недоро́зуму, у знач. присл. – через нерозсудливість, через брак розуму.  Словник української мови у 20 томах
4. недорозум — НЕДОРО́ЗУМ, у, ч. Відсутність, брак розуму, розсудливості; дурість; // Нездатність глибоко і грунтовно мислити, вірно розуміти що-небудь. З (із) недоро́зуму — через нерозсудливість, через брак розуму.  Словник української мови в 11 томах
5. недорозум — Недорозум, -му м. Неразуміе, недомысліе. К. ЦН. 311. Я з долею та й з людьми боролась, та ніби й гірку долю поборола і людський недорозум. Г. Барв. 442. От що виходить із материного недорозуму, що не вчила мати ділечка робити. Г. Барв. 437.  Словник української мови Грінченка