Значення в інших словниках
-
недорозум —
недоро́зум іменник чоловічого роду
Орфографічний словник української мови
-
недорозум —
-у, ч. Відсутність, брак розуму, розсудливості; дурість. || Нездатність глибоко і ґрунтовно мислити, вірно розуміти що-небудь. З (із) недорозуму — через нерозсудливість, через брак розуму.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
недорозум —
НЕДОРО́ЗУМ, у, ч. Відсутність, брак розуму, розсудливості; дурість; // Нездатність глибоко і ґрунтовно мислити, правильно розуміти що-небудь. ○ (1) З (із) недоро́зуму, у знач. присл. – через нерозсудливість, через брак розуму.
Словник української мови у 20 томах
-
недорозум —
НЕДОРО́ЗУМ, у, ч. Відсутність, брак розуму, розсудливості; дурість; // Нездатність глибоко і грунтовно мислити, вірно розуміти що-небудь. З (із) недоро́зуму — через нерозсудливість, через брак розуму.
Словник української мови в 11 томах
-
недорозум —
Недорозум, -му м. Неразуміе, недомысліе. К. ЦН. 311. Я з долею та й з людьми боролась, та ніби й гірку долю поборола і людський недорозум. Г. Барв. 442. От що виходить із материного недорозуму, що не вчила мати ділечка робити. Г. Барв. 437.
Словник української мови Грінченка