недостойний

недосто́йний

-а, -е.

1》 чого, з інфін. Який не заслуговує на щось, не вартий чого-небудь.

|| Який принижує чию-небудь гідність, несумісний з чиїмось достоїнством.

2》 Який не має потрібних позитивних якостей, не заслуговує на повагу; непорядний, безчесний.

|| у знач. ім. недостойний, -ного, ч. Непорядна людина.

|| Який виражає або свідчить про чиюсь непорядність.

|| заст. Уживається для навмисного самоприниження, щоби цим виразити, підкреслити повагу, ввічливе ставлення до співбесідника.

3》 Який не відповідає певному призначенню, певній ролі і т. ін.; непідходящий.

Значення в інших словниках

1. недостойний — недосто́йний прикметник  Орфографічний словник української мови
2. недостойний — НЕДОСТО́ЙНИЙ, а, е. 1. чого, з інфін. Який не заслуговує на щось, не вартий чого-небудь; негідний (у 2 знач.). Я недостойна жити на світі божому; мені не можна бути з людьми!.. (Г.  Словник української мови у 20 томах
3. недостойний — НЕПОРЯ́ДНИЙ (якому не властива порядність, чиї вчинки, поведінка і т. ін. заслуговують на осуд), НЕДОСТО́ЙНИЙ, НЕДО́БРИЙ, НЕХОРО́ШИЙ (якому не властива порядність, вчинки якого завдають комусь неприємностей); НЕЧЕ́СНИЙ, БЕЗЧЕ́СНИЙ підсил.  Словник синонімів української мови
4. недостойний — НЕДОСТО́ЙНИЙ, а, е. 1. чого, з інфін. Який не заслуговує на щось, не вартий чого-небудь. Я недостойна жити на світі божому; мені не можна бути з людьми!.. (Кв.-Осн., II, 1956, 451); Марта не глузувала, й тіні кепкування не почулося в її словах.  Словник української мови в 11 томах