незагойний

незаго́йний

-а, -е.

1》 Який не загоюється, не піддається лікуванню (про рану).

2》 перен. Який не може пройти, зменшитися (про горе, щось тяжке, неприємне і т. ін.); постійний. Незагойне горе.

Значення в інших словниках

1. незагойний — незаго́йний прикметник  Орфографічний словник української мови
2. незагойний — НЕЗАГО́ЙНИЙ, а, е. 1. Який не загоюється, не піддається лікуванню (про рану). І невблаганна ти з'являєшся до мене – поважна мати багатьох мужів достойних, .. – і ставиш боротьбу – над рани незагойні (Ю. Яновський); * У порівн.  Словник української мови у 20 томах
3. незагойний — я́три́ти (роз’я́трювати, розтрою́джувати, розвору́шувати і т. ін.) / роз’я́три́ти (розтрою́дити, розворуши́ти і т. ін.) (незаго́йну (да́вню)) ра́ну (в се́рці (в душі́)) кого, чию, рідше кому.  Фразеологічний словник української мови
4. незагойний — НЕВИЛІКО́ВНИЙ (про хворобу, рану тощо — який не піддається лікуванню); НЕВИГО́ЙНИЙ, НЕЗАГО́ЙНИЙ, НЕЗГО́ЙНИЙ (перев. про виразку, рану і т. ін.). Ревматизм. Задавнений, невиліковний, найстаріша з людських хвороб .. — супутниця тяжкої праці (П.  Словник синонімів української мови
5. незагойний — НЕЗАГО́ЙНИЙ, а, е. 1. Який не загоюється, не піддається лікуванню (про рану). І невблаганна ти з’являєшся до мене — поважна мати багатьох мужів достойних,.. — і ставиш боротьбу — над рани незагойні (Ю. Янов., V, 1959, 40); *У порівн.  Словник української мови в 11 томах