незагойний
НЕЗАГО́ЙНИЙ, а, е.
1. Який не загоюється, не піддається лікуванню (про рану).
І невблаганна ти з'являєшся до мене – поважна мати багатьох мужів достойних, .. – і ставиш боротьбу – над рани незагойні (Ю. Яновський);
* У порівн. Іскра тліла в попелі важкім і ятрилась, мов незагойна рана (Леся Українка).
2. перен. Який не може пройти, зменшитися (про горе, щось тяжке, неприємне і т. ін.); постійний.
Незагойне горе.
Словник української мови (СУМ-20)