незагойний
НЕЗАГО́ЙНИЙ, а, е.
1. Який не загоюється, не піддається лікуванню (про рану).
І невблаганна ти з'являєшся до мене – поважна мати багатьох мужів достойних, .. – і ставиш боротьбу – над рани незагойні (Ю. Яновський);
* У порівн. Іскра тліла в попелі важкім і ятрилась, мов незагойна рана (Леся Українка).
2. перен. Який не може пройти, зменшитися (про горе, щось тяжке, неприємне і т. ін.); постійний.
Незагойне горе.
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- незагойний — незаго́йний прикметник Орфографічний словник української мови
- незагойний — -а, -е. 1》 Який не загоюється, не піддається лікуванню (про рану). 2》 перен. Який не може пройти, зменшитися (про горе, щось тяжке, неприємне і т. ін.); постійний. Незагойне горе. Великий тлумачний словник сучасної мови
- незагойний — я́три́ти (роз’я́трювати, розтрою́джувати, розвору́шувати і т. ін.) / роз’я́три́ти (розтрою́дити, розворуши́ти і т. ін.) (незаго́йну (да́вню)) ра́ну (в се́рці (в душі́)) кого, чию, рідше кому. Фразеологічний словник української мови
- незагойний — НЕВИЛІКО́ВНИЙ (про хворобу, рану тощо — який не піддається лікуванню); НЕВИГО́ЙНИЙ, НЕЗАГО́ЙНИЙ, НЕЗГО́ЙНИЙ (перев. про виразку, рану і т. ін.). Ревматизм. Задавнений, невиліковний, найстаріша з людських хвороб .. — супутниця тяжкої праці (П. Словник синонімів української мови
- незагойний — НЕЗАГО́ЙНИЙ, а, е. 1. Який не загоюється, не піддається лікуванню (про рану). І невблаганна ти з’являєшся до мене — поважна мати багатьох мужів достойних,.. — і ставиш боротьбу — над рани незагойні (Ю. Янов., V, 1959, 40); *У порівн. Словник української мови в 11 томах