незагнузданий
НЕЗАГНУ́ЗДАНИЙ, а, е.
1. Який не має вудил в роті (про коня).
Хвацько, немовби справжній вершник, сидів Сашко на незагнузданому коні (Л. Юхвід).
2. перен. Якого не можна нічим стримати, приборкати.
В хаті трапилось те, що завжди трапляється, коли в гості приходять незагнуздані ревнощі. В Любку полетів посуд (В. Земляк).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- незагнузданий — незагну́зданий прикметник Орфографічний словник української мови
- незагнузданий — див. непокірний Словник синонімів Вусика
- незагнузданий — -а, -е. 1》 Який не має вудил у роті (про коня). 2》 перен. Якого не можна нічим стримати, приборкати. Великий тлумачний словник сучасної мови
- незагнузданий — НЕЗАГНУ́ЗДАНИЙ, а, е. 1. Який не має вудил в роті (про коня). Хвацько, немовби справжній вершник, сидів Сашко на незагнузданому коні (Юхвід, Оля, 1959, 16). 2. перен. Якого не можна нічим стримати, приборкати. Словник української мови в 11 томах
- незагнузданий — Незагнузданий, -а, -е = незанузданий. Словник української мови Грінченка