незримий

незри́мий

-а, -е.

Якого не можна побачити, неприступний для зору при певних умовах, у певний момент; невидимий.

|| у знач. ім. незриме, -мого, с. Те, чого не можна побачити, що неприступне для зору.

|| Зовні непомітний, але дія, вплив і т. ін. якого відчувається; прикований.

|| Якого не можна осягнути, пояснити; таємничий, невідомий.

|| Який проходить, відбувається, діє і т. ін. непомітно.

Значення в інших словниках

1. незримий — незри́мий прикметник  Орфографічний словник української мови
2. незримий — Невидимий; (до пори) лятентний, прихований; (- риси) невловний; (- силу) таємничий, невідомий; (біг часу) непомітний.  Словник синонімів Караванського
3. незримий — НЕЗРИ́МИЙ, а, е. Якого не можна побачити, неприступний для зору при певних умовах, у певний момент; невидимий. Зробився Я знову незримий Та й пропхався у палати (Т.  Словник української мови у 20 томах
4. незримий — НЕПОМІ́ТНИЙ (якого важко або неможливо помітити, погано видимий), НЕПРИМІ́ТНИЙ, ПРИХО́ВАНИЙ (непомітний зовні, зверху, збоку і т. ін.  Словник синонімів української мови
5. незримий — НЕЗРИ́МИЙ, а, е. Якого не можна побачити, неприступний для зору при певних умовах, у певний момент; невидимий. Зробився Я знову незримий Та й пропхався у палати (Шевч.  Словник української мови в 11 томах
6. незримий — Незримий, -а, -е Незримый. І зробився я знову незримий. Шевч.  Словник української мови Грінченка