некмітливий

некмітли́вий

-а, -е.

Який не може добре і швидко міркувати; нетямущий.

Значення в інших словниках

1. некмітливий — некмітли́вий прикметник  Орфографічний словник української мови
2. некмітливий — див. нетямущий  Словник синонімів Вусика
3. некмітливий — НЕКМІТЛИ́ВИЙ, а, е. Який не може добре і швидко міркувати; нетямущий. – Ех, ти... м'яко назвати тебе – некмітливий! – сказав машиніст Крукові з докором (П. Козланюк).  Словник української мови у 20 томах
4. некмітливий — НЕТЯМУ́ЩИЙ (НЕТЯМУ́ЧИЙ рідше) розм. (позбавлений кмітливості, здогадливості, не здатний швидко зрозуміти що-небудь), НЕКМІТЛИ́ВИЙ, НЕТЯМКИ́Й розм. рідше, НЕТЯМОВИ́ТИЙ розм. рідше, НЕРОЗТОРО́ПНИЙ розм., БЕЗТОЛКО́ВИЙ підсил. розм., ДУРНИ́Й підсил. розм.  Словник синонімів української мови
5. некмітливий — НЕКМІТЛИ́ВИЙ, а, е. Який не може добре і швидко міркувати; нетямущий. — Ех, ти… м’яко назвати тебе — некмітливий! — сказав машиніст Крукові з докором (Козл., Ю. Крук, 1957, 480).  Словник української мови в 11 томах