Великий тлумачний словник сучасної мови

необачно

необа́чно

Присл. до необачний.

|| у знач. присудк. сл.

Великий тлумачний словник сучасної української мови

Значення в інших словниках

  1. необачно — необа́чно прислівник незмінювана словникова одиниця  Орфографічний словник української мови
  2. необачно — Здуру, зопалу, необачливо, необдумано, необережно, необмірковано, нерозважливо, нерозважно, несвідомо Фразеологічні синоніми: з великого розуму (ірон.); не подумавши  Словник синонімів Вусика
  3. необачно — НЕОБА́ЧНО. Присл. до необа́чний. [Теофіл:] Сивизна ж та мені не дозволяє словами розкидати необачно (Леся Українка); Заєць неначе розумів настрій мисливця і не тільки не квапився, а прямо-таки навмисне вів себе необачно (І. Рябокляч); // у знач. присудк.  Словник української мови у 20 томах
  4. необачно — Необа́чно, присл.  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. необачно — НЕОБА́ЧНО. Присл. до необа́чний. [Теофіл:] Сивизна ж та мені не дозволяє словами розкидати необачно (Л. Укр., II, 1951, 437); Заєць неначе розумів настрій мисливця і не тільки не квапився, а прямо-таки навмисне вів себе необачно (Ряб.  Словник української мови в 11 томах