необачно

НЕОБА́ЧНО.

Присл. до необа́чний.

[Теофіл:] Сивизна ж та мені не дозволяє словами розкидати необачно (Леся Українка);

Заєць неначе розумів настрій мисливця і не тільки не квапився, а прямо-таки навмисне вів себе необачно (І. Рябокляч);

// у знач. присудк. сл.

Як це необачно, що вона наважилася порушити професорову заборону (Ю. Смолич).

Значення в інших словниках

1. необачно — необа́чно прислівник незмінювана словникова одиниця  Орфографічний словник української мови
2. необачно — Здуру, зопалу, необачливо, необдумано, необережно, необмірковано, нерозважливо, нерозважно, несвідомо Фразеологічні синоніми: з великого розуму (ірон.); не подумавши  Словник синонімів Вусика
3. необачно — Присл. до необачний. || у знач. присудк. сл.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. необачно — Необа́чно, присл.  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. необачно — НЕОБА́ЧНО. Присл. до необа́чний. [Теофіл:] Сивизна ж та мені не дозволяє словами розкидати необачно (Л. Укр., II, 1951, 437); Заєць неначе розумів настрій мисливця і не тільки не квапився, а прямо-таки навмисне вів себе необачно (Ряб.  Словник української мови в 11 томах