необачний

НЕОБА́ЧНИЙ, а, е.

Який діє нерозсудливо, виявляє необережність у своїх діях, не думає про наслідки.

А позаду Сагайдачний, Що проміняв жінку На тютюн да люльку, Необачний! (з думи);

– Я думав, що необачний хлопчище зараз винирне, почне плисти.., боротися з водою, і я зможу вирятувати його (І. Франко);

Цей кіт вистежив необачну горобчиху і, стрибнувши з купи цегли, накрив її передніми лапами (О. Копиленко);

// Викликаний діями нерозсудливої, необережної людини або який свідчить про чиюсь нерозсудливість, необережність.

– Прости, Рустеме, за ті необачні слова, що я досі писала й говорила (М. Коцюбинський);

Арсен згадував необачне вторгнення в брудний барліг Сачка (Л. Дмитерко);

Він не любив необачних вчинків (Н. Рибак).

Значення в інших словниках

1. необачний — необа́чний прикметник  Орфографічний словник української мови
2. необачний — Нерозсудливий, нерозважливий, необережний; (вчинок) нерозважний; необачливий.  Словник синонімів Караванського
3. необачний — -а, -е. Який діє нерозсудливо, виявляє необережність у своїх діях, не думає про наслідки. || Викликаний діями нерозсудливої, необережної людини або який свідчить про чиюсь нерозсудливість, необережність.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. необачний — НЕПЕРЕДБА́ЧЛИВИЙ (нездатний правильно передбачити щось); НЕДАЛЕКОГЛЯ́ДНИЙ, НЕДАЛЕКОЗО́РИЙ, НЕПРОЗОРЛИ́ВИЙ, КОРОТКОЗО́РИЙ підсил. (нездатний передбачити, розрахувати хід подій, перспективи розвитку чого-небудь).  Словник синонімів української мови
5. необачний — Необа́чний, -на, -не  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. необачний — НЕОБА́ЧНИЙ, а, е. Який діє нерозсудливо, виявляє необережність у своїх діях, не думає про наслідки. А позаду Сагайдачний, Що проміняв жінку На тютюн да люльку, Необачний! (Укр.. думи..  Словник української мови в 11 томах
7. необачний — Необачний, -а, -е Безпечний, неосмотрительный.  Словник української мови Грінченка