непомітний

непомі́тний

-а, -е.

1》 Якого важко, неможливо помітити; погано видимий.

|| Який не впадає у вічі.

2》 Який нічим не вирізняється з-поміж інших; непоказний, непримітний.

Значення в інших словниках

1. непомітний — непомі́тний прикметник  Орфографічний словник української мови
2. непомітний — (для ока) невидимий, прихований, малопомітний; (хто) пересічний, непоказний, ординарний, жм. сірий, сов. рядовий; пр. НЕПОМІТНО, непостережно; (крадьки) невидимкою; ФР. годі помітити <н. їм непомітно, що>; п! НЕПОМІТНИЙ.  Словник синонімів Караванського
3. непомітний — див. скромний  Словник синонімів Вусика
4. непомітний — [неипоум’ітнией] м. (на) -тному/ -т(‘)н'ім, мн. -т(‘)н'і  Орфоепічний словник української мови
5. непомітний — НЕПОМІ́ТНИЙ, а, е, 1. Якого важко, неможливо помітити; погано видимий. Зникла [ящірка] у непомітній шпарці, наче влізла просто у камінь (М. Коцюбинський); Радісно подивилися [офіцери] в небо. Високі хмарки були майже непомітні в ньому (О.  Словник української мови у 20 томах
6. непомітний — НЕПОКАЗНИ́Й (який нічим не виділяється серед інших, не приваблює своїм виглядом), НЕПОМІ́ТНИЙ, НЕПРИМІ́ТНИЙ, МАЛОПОМІ́ТНИЙ, БЕЗБА́РВНИЙ підсил., НЕЗАВИ́ДНИЙ розм., НЕВИ́ДНИЙ розм., НЕВИДАТНИ́Й розм.; МИ́РШАВИЙ підсил. зневажл.  Словник синонімів української мови
7. непомітний — НЕПОМІ́ТНИЙ, а, е, 1. Якого важко, неможливо помітити; погано видимий. Зникла [ящірка] у непомітній шпарці, наче влізла просто у камінь (Коцюб., II, 1955, 290); Радісно подивилися [офіцери] в небо.  Словник української мови в 11 томах