Значення в інших словниках
-
неприятель —
непри́ятель іменник чоловічого роду розм.
Орфографічний словник української мови
-
неприятель —
моск. ворог ворог, спротивник
Словник чужослів Павло Штепа
-
неприятель —
НЕПРИ́ЯТЕЛЬ, я, ч., розм. 1. Людина, яка неприязно, недружелюбно, вороже ставиться до кого-, чого-небудь. * Образно. Дурний язик голові неприятель (прислів'я). 2. збірн. Ворожі збройні сили, ворог у воєнних діях; противник.
Словник української мови у 20 томах
-
неприятель —
ВО́РОГ (той, хто перебуває в стані ворожнечі з ким-небудь, негативно ставиться до когось, чогось, протидіє чим-небудь), НЕ́ДРУГ, СУПРОТИ́ВНИК, ПРОТИ́ВНИК, НЕДОБРОЗИ́ЧЛИВЕЦЬ, НЕНАВИ́СНИК, НЕПРИ́ЯТЕЛЬ розм., ВОРІЖЕ́НЬКИ мн., фольк., ВРАГ заст., поет.
Словник синонімів української мови
-
неприятель —
НЕПРИ́ЯТЕЛЬ, я, ч., розм. 1. Людина, яка неприязно, недружелюбно, вороже ставиться до кого-, чого-небудь. *Образно. Дурний язик голові неприятель (Укр.. присл.., 1955, 187). 2. збірн. Ворожі збройні сили, ворог у воєнних діях; противник.
Словник української мови в 11 томах
-
неприятель —
Не́прия́тель, -ля м. 1) Недругъ, непріятель. 2) Чортъ. Грин. І. 9.
Словник української мови Грінченка