нехотя

не́хотя

присл.

Без бажання, мляво, повільно; неохоче.

|| Мимоволі, без наміру.

Значення в інших словниках

1. нехотя — не́хотя прислівник незмінювана словникова одиниця  Орфографічний словник української мови
2. нехотя — пр. НЕОХОЧЕ; мимоволі, без наміру; пор. МИМОХІТЬ.  Словник синонімів Караванського
3. нехотя — див. неохоче  Словник синонімів Вусика
4. нехотя — Нехотячи, віднехочу, знехочу, неумисно, ненавмисно, небажаючи  Словник чужослів Павло Штепа
5. нехотя — НЕ́ХОТЯ, присл. Без бажання, мляво, повільно; неохоче. Він їй слово нехотя скаже чи не скаже, а вона йому десять (Г. Квітка-Основ'яненко); Ніна нехотя полізла в чемодан і витягла дві пари тонкої трикотажної білизни (О. Копиленко); * У порівн.  Словник української мови у 20 томах
6. нехотя — МИМОВО́ЛІ (без певного наміру; всупереч власній волі), МИМОВІ́ЛЬНО, НЕВІ́ЛЬНО, МИМОХІ́ТЬ, ПОНЕВО́ЛІ розм., МИМОВІ́ЛЬ розм., НЕДОБРОХІ́ТЬ заст.  Словник синонімів української мови
7. нехотя — Не́хотя, нехотячи́, присл.  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
8. нехотя — НЕ́ХОТЯ, присл. Без бажання, мляво, повільно; неохоче. Він їй слово нехотя скаже чи не скаже, а вона йому десять (Кв.-Осн., II, 1956, 43); Ніна нехотя полізла в чемодан і витягла дві пари тонкої трикотажної білизни (Коп., Земля.., 1957, 173); *У порівн.  Словник української мови в 11 томах
9. нехотя — Нехотя, нехотячи нар. Нехотя. П'яні а діти і нехотя правду скажуть. Ном. № 8079. Хиба я зумисне його бив у ніс: нехотячи — ми боролися, я його й теє, а він носом об ослін. Канев. у.  Словник української мови Грінченка