нечутий

нечу́тий

-а, -е, рідко.

Про якого ніхто не чув; нечуваний.

|| у знач. ім. нечуте, -того, с. Щось незвичайне, про яке ніхто не міг і чути.

Значення в інших словниках

1. нечутий — нечу́тий прикметник рідко  Орфографічний словник української мови
2. нечутий — НЕЧУ́ТИЙ, а, е, рідко. Про якого ніхто не чув; нечуваний. Слухай мову нечуту, Пий водицю-отруту (А. Малишко); // у знач. ім. нечу́те, того, с. Щось незвичайне, про яке ніхто не міг і чути. Незриме й нечуте сталося тойді (Т. Шевченко).  Словник української мови у 20 томах
3. нечутий — НЕЧУ́ТИЙ, а, е, рідко. Про якого ніхто не чув; нечуваний. Слухай мову нечуту, Пий водицю-отруту (Мал., Звенигора, 1959, 127); // у знач. ім. нечу́те, того, с. Щось незвичайне, про яке ніхто не міг і чути. Незриме й нечуте сталося тойді (Шевч., II, 1963, 363).  Словник української мови в 11 томах