номінація

номіна́ція

-ї, ж.

1》 Те саме, що називання.

2》 Творення і надання назв фрагментам дійсності.

|| Результат цього процесу, тобто сама назва.

3》 На фестивалях, конкурсах – категорія осіб, творів, з-поміж яких журі обирає кращих.

Значення в інших словниках

1. номінація — Номіна́ція: — 1) призначення, 2) найменування [47] — найменування [41] — найменування, називання [20] — призначення [46-2] — призначення на посаду [31;53;VI] — призначення на службу [44-2] — Призначення [XVIII] Вже номінація його була підписана, коли втім надійшла вість про заключений мир. [XVIII]  Словник з творів Івана Франка
2. номінація — номіна́ція іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
3. номінація — [ном'інац'ійа] -йі, ор. -йеійу  Орфоепічний словник української мови
4. номінація — Найменування, призначення  Словник чужослів Павло Штепа
5. номінація — НОМІНА́ЦІЯ, ї, ж. 1. Те саме, що назива́ння. Лексичне значення пов'язане насамперед з номінацією, з називанням відчуттів, уявлень, понять, що в свою чергу відображають предмети й ознаки об'єктивного світу (з наук. літ.  Словник української мови у 20 томах
6. номінація — номіна́ція (лат. nominatio, від nomino – називаю) називання, найменування.  Словник іншомовних слів Мельничука
7. номінація — НОМІНА́ЦІЯ, ї, ж. Те саме, що назива́ння. Лексичне значення пов’язане насамперед з номінацією, з називанням відчуттів, уявлень, понять, що в свою чергу відображають предмети й ознаки об’єктивного світу (Сучасна укр. літ.  Словник української мови в 11 томах
8. номінація — рос. номинация (латин. nominatio, від nomino — називаю) — найменування, названня.  Eкономічна енциклопедія