обвід
о́бвід
обводу, ч.
Лінія, смуга і т. ін., яка окреслює чи обрамлює що-небудь.
|| Зовнішні обриси, контури круглого або кругоподібного предмета; овал.
|| Величина, розмір зовнішньої лінії круглого або кругоподібного предмета; окружність. Обвід грудної клітки.
В обвід — обводячи, оточуючи що-небудь; по колу.
Великий тлумачний словник сучасної української мови