обвід
О́БВІ́Д, о́бво́ду, ч.
Лінія, смуга і т. ін., яка окреслює або обрамлює що-небудь.
Чорний обвід коло очий [очей] ще більше почорнів (В. Стефаник);
Байдуже, якії в картині обводи, Аби малювання майстерне (В. Самійленко);
Неначе дзеркало прозоре В обводі ясно-золотім, Азовське відбивало море Хмарки, що линули над ним (М. Рильський);
// Зовнішні обриси, контури круглого або кулястого предмета; овал.
Ватя обернула очі до Леоніда Семеновича, ловила його погляд, обвід його лиця (І. Нечуй-Левицький);
Мимоволі окинула [Устина] .. хижий обвід рота, драглисте воло (М. Стельмах);
// Величина, розмір зовнішньої лінії круглого або кулястого предмета; окружність.
Обвід башти зверху досить вільно охопили, взявшись за руки, шість засуджених (Іван Ле);
Обвід грудної клітки.
○ (1) В о́бві́д, у знач. присл. – обводячи, оточуючи що-небудь; по колу.
З міцної кедрини Над водою тією в обвід Він поставив цямрини... (Д. Павличко).
Словник української мови (СУМ-20)