Великий тлумачний словник сучасної мови

обдаряти

обдаря́ти

-яю, -яєш, недок., обдарити, -дарю, -дариш, док., перех., рідко.

Те саме, що обдаровувати.

Великий тлумачний словник сучасної української мови

Значення в інших словниках

  1. обдаряти — обдаря́ти дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
  2. обдаряти — ОБДАРЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., ОБДАРИ́ТИ, дарю́, да́риш, док., кого, що чим і без дод., рідко. Те саме, що обдаро́вувати. Як же їх [молодих] обдарили подарками [подарунками]..  Словник української мови у 20 томах
  3. обдаряти — ДАРУВА́ТИ кому що (передавати у власність безкоштовно), ДАРИ́ТИ розм., ПРЕЗЕНТУВА́ТИ заст., розм.; ДАВА́ТИ, ПІДНО́СИТИ (перев. із сл. подарунок, дар тощо); ОБДАРО́ВУВАТИ, ЗАДАРО́ВУВАТИ, ОЗОЛО́ЧУВАТИ (ОБЗОЛО́ЧУВАТИ) розм., ОБДАРЯ́ТИ розм., ОБДАВА́ТИ розм.  Словник синонімів української мови
  4. обдаряти — ОБДАРЯТИ, яю, яєш, недок., ОБДАРИТИ, дарю, дарит, док., перех., рідко. Те саме, що обдаровувати. Як же їх [молодих] обдарили подарками..  Словник української мови в 11 томах
  5. обдаряти — Обдаряти, -ря́ю, -єш сов. в. обдари́ти, -рю́, -риш, гл. = обдаровувати, обдарувати. Левиц. І. 44. Ой підіте, скриню одімкніте, подарочки та й заберіте, усіх бояр та й обдаріте. Грин. III. 482.  Словник української мови Грінченка