обдаряти

ОБДАРЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., ОБДАРИ́ТИ, дарю́, да́риш, док., кого, що чим і без дод., рідко.

Те саме, що обдаро́вувати.

Як же їх [молодих] обдарили подарками [подарунками].., так вони [родичі] і замовкли, і затихли, надіючись і погуляти опісля по закону (Г. Квітка-Основ'яненко);

Ївга трохи не загубила книша, яким матушка обдарила (Панас Мирний);

Ті, кого боги вщедряють, дарами гойно обдаряють, Недовго в радості живуть (М. Лукаш, пер. з тв. Ф. Шиллера).

Значення в інших словниках

1. обдаряти — обдаря́ти дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. обдаряти — -яю, -яєш, недок., обдарити, -дарю, -дариш, док., перех., рідко. Те саме, що обдаровувати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. обдаряти — ДАРУВА́ТИ кому що (передавати у власність безкоштовно), ДАРИ́ТИ розм., ПРЕЗЕНТУВА́ТИ заст., розм.; ДАВА́ТИ, ПІДНО́СИТИ (перев. із сл. подарунок, дар тощо); ОБДАРО́ВУВАТИ, ЗАДАРО́ВУВАТИ, ОЗОЛО́ЧУВАТИ (ОБЗОЛО́ЧУВАТИ) розм., ОБДАРЯ́ТИ розм., ОБДАВА́ТИ розм.  Словник синонімів української мови
4. обдаряти — ОБДАРЯТИ, яю, яєш, недок., ОБДАРИТИ, дарю, дарит, док., перех., рідко. Те саме, що обдаровувати. Як же їх [молодих] обдарили подарками..  Словник української мови в 11 томах
5. обдаряти — Обдаряти, -ря́ю, -єш сов. в. обдари́ти, -рю́, -риш, гл. = обдаровувати, обдарувати. Левиц. І. 44. Ой підіте, скриню одімкніте, подарочки та й заберіте, усіх бояр та й обдаріте. Грин. III. 482.  Словник української мови Грінченка