обдарувати —
обдарува́ти дієслово доконаного виду
Орфографічний словник української мови
обдарувати —
див. обдаровувати.
Великий тлумачний словник сучасної мови
обдарувати —
обдаро́вувати / обдарува́ти по́глядом (у́смішкою, по́смішкою і т. ін.) кого, перев. яким (якою). Дивитися на кого-небудь, виражаючи певні почуття. Текля .. ясною усиішкою обдаровувала запорошеного Сеня (тракториста) (К.
Фразеологічний словник української мови
обдарувати —
ДАРУВА́ТИ кому що (передавати у власність безкоштовно), ДАРИ́ТИ розм., ПРЕЗЕНТУВА́ТИ заст., розм.; ДАВА́ТИ, ПІДНО́СИТИ (перев. із сл. подарунок, дар тощо); ОБДАРО́ВУВАТИ, ЗАДАРО́ВУВАТИ, ОЗОЛО́ЧУВАТИ (ОБЗОЛО́ЧУВАТИ) розм., ОБДАРЯ́ТИ розм., ОБДАВА́ТИ розм.
Словник синонімів української мови
обдарувати —
Обдарува́ти, -ру́ю, -ру́єш
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
обдарувати —
ОБДАРУВА́ТИ див. обдаро́вувати.
Словник української мови в 11 томах
обдарувати —
Обдаровувати, -вую, -єш сов. в. обдарувати, -ру́ю, -єш, гл. Одарять, одарить. Се він мене обдарував. МВ. (О. 1862. І. 48).
Словник української мови Грінченка