обдарування
ОБДАРУВА́ННЯ, я, с.
1. Дія за знач. обдарува́ти.
Закінчується перший день [весілля] краянням короваю і обдаруванням молодих (з наук.-попул. літ.);
Вона сприймала, здавалося, обдарування природи, як талант, який вона повинна збільшувати (Ірина Вільде).
2. Те саме, що обдаро́ваність.
О.О. Потебня .. відзначався рідкісним обдаруванням наукового передбачення (з наук.-попул. літ.);
Він був газетярем яскравого обдарування, виняткової працездатності й творчої дисципліни (з газ.).
Словник української мови (СУМ-20)