обдарування

ОБДАРУВА́ННЯ, я, с.

1. Дія за знач. обдарува́ти.

Закінчується перший день [весілля] краянням короваю і обдаруванням молодих (Нар. тв. та етп., 6, 1967, 46);

Вона сприймала, здавалося, обдарування природи, як талант, який вона повинна збільшувати (Вільде, Пов-нол. діти, 1960, 24).

2. Те саме, що обдаро́ваність.

Склад нашого соціалістичного життя дає художникові слова всебічні можливості.. для розкриття його особистого своєрідного обдарування (Мал., Думки.., 1959, 4).

Значення в інших словниках

1. обдарування — (здібності людини) хист, талант, талановитість, дар, розм. кебета.  Словник синонімів Полюги
2. обдарування — обдарува́ння іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
3. обдарування — див. талант  Словник синонімів Вусика
4. обдарування — -я, с. 1》 Дія за знач. обдарувати. 2》 Те саме, що обдарованість.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. обдарування — ОБДАРУВА́ННЯ, я, с. 1. Дія за знач. обдарува́ти. Закінчується перший день [весілля] краянням короваю і обдаруванням молодих (з наук.-попул. літ.); Вона сприймала, здавалося, обдарування природи, як талант, який вона повинна збільшувати (Ірина Вільде).  Словник української мови у 20 томах
6. обдарування — ТАЛА́НТ (видатні природні здібності людини), ХИСТ, ОБДАРО́ВАННЯ (ОБДАРУВА́ННЯ), ОБДАРО́ВАНІСТЬ, ТАЛАНОВИ́ТІСТЬ, ТАЛА́Н розм., ДАРУВА́ННЯ розм., ДАР уроч., КЕБЕ́ТА розм., І́СКРА БО́ЖА розм.  Словник синонімів української мови