обдарування
ОБДАРУВА́ННЯ, я, с.
1. Дія за знач. обдарува́ти.
Закінчується перший день [весілля] краянням короваю і обдаруванням молодих (Нар. тв. та етп., 6, 1967, 46);
Вона сприймала, здавалося, обдарування природи, як талант, який вона повинна збільшувати (Вільде, Пов-нол. діти, 1960, 24).
2. Те саме, що обдаро́ваність.
Склад нашого соціалістичного життя дає художникові слова всебічні можливості.. для розкриття його особистого своєрідного обдарування (Мал., Думки.., 1959, 4).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- обдарування — (здібності людини) хист, талант, талановитість, дар, розм. кебета. Словник синонімів Полюги
- обдарування — обдарува́ння іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
- обдарування — див. талант Словник синонімів Вусика
- обдарування — -я, с. 1》 Дія за знач. обдарувати. 2》 Те саме, що обдарованість. Великий тлумачний словник сучасної мови
- обдарування — ОБДАРУВА́ННЯ, я, с. 1. Дія за знач. обдарува́ти. Закінчується перший день [весілля] краянням короваю і обдаруванням молодих (з наук.-попул. літ.); Вона сприймала, здавалося, обдарування природи, як талант, який вона повинна збільшувати (Ірина Вільде). Словник української мови у 20 томах
- обдарування — ТАЛА́НТ (видатні природні здібності людини), ХИСТ, ОБДАРО́ВАННЯ (ОБДАРУВА́ННЯ), ОБДАРО́ВАНІСТЬ, ТАЛАНОВИ́ТІСТЬ, ТАЛА́Н розм., ДАРУВА́ННЯ розм., ДАР уроч., КЕБЕ́ТА розм., І́СКРА БО́ЖА розм. Словник синонімів української мови