Великий тлумачний словник сучасної мови

ображати

обража́ти

-аю, -аєш і рідко ображувати, -ую, -уєш, недок., образити, -ажу, -азиш, док., перех.

1》 Зневажливим висловлюванням, негарним вчинком і т. ін. завдавати кому-небудь душевного болю, моральної травми.

|| Зачіпати чиїсь почуття, неприємно вражати чим-небудь.

2》 рідко. Те саме, що кривдити.

3》 перен. Неприємно хвилювати; бентежити, дратувати.

Великий тлумачний словник сучасної української мови

Значення в інших словниках

  1. ображати — (зневажливим словом чи вчинком) принижувати, зневажати, зачіпати когось, вражати, розм. (морально) кривдити// вражати словом, зачіпати за живе, зачіпати честь, ятрити душу, краяти душу.  Словник синонімів Полюги
  2. ображати — обража́ти дієслово недоконаного виду рідко  Орфографічний словник української мови
  3. ображати — (словом) колоти, завдавати образи, с. плювати в душу, (стало) допікати, дошкуляти; (ділом) кривдити, чинити кривду; Р. бентежити, дратувати; р. ображувати; п-к -АЮЧИЙ, що ображає, звиклий ображати, здатний образити, з образою на устах, сповнений образи, образливий для кого.  Словник синонімів Караванського
  4. ображати — див. ганьбити; лаяти  Словник синонімів Вусика
  5. ображати — ОБРАЖА́ТИ, а́ю, а́єш і рідко ОБРА́ЖУВАТИ, ую, уєш, недок., ОБРА́ЗИТИ, а́жу, а́зиш, док., перех. 1. Зневажливим висловлюванням, негарним вчинком і т. ін. завдавати кому-небудь душевного болю, моральної травми.  Словник української мови в 11 томах
  6. ображати — ОБРАЖА́ТИ, а́ю, а́єш і рідко ОБРА́ЖУВАТИ, ую, уєш, недок., ОБРА́ЗИТИ, а́жу, а́зиш, док., кого. 1. Зневажливим висловлюванням, недобрим вчинком і т. ін. завдавати кому-небудь душевного болю, моральної травми.  Словник української мови у 20 томах
  7. ображати — КРИ́ВДИТИ (несправедливо чинити щодо когось, чогось, ставитися до когось, чогось), ОБИЖА́ТИ, ЗОБИДЖА́ТИ (ЗОБИЖА́ТИ) розм., ОКРИВДЖА́ТИ (ОКРИ́ВДЖУВАТИ) розм., ОБРАЖА́ТИ (ОБРА́ЖУВАТИ) розм. — Док.  Словник синонімів української мови
  8. ображати — Обража́ти, -жа́ю, -жа́єш; обра́зити, -ра́жу, -ра́зиш, -ра́зять; не обра́зь, -ра́зьмо, -ра́зьте  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  9. ображати — Обража́ти, -жа́ю, -єш сов. в. образити, -жу, -зиш, гл. Оскорблять, оскорбить. Сли-м кого образив, то перепрашаю. Гол. III. 509.  Словник української мови Грінченка