обрубаний

обру́баний

-а, -е.

1》 Дієприкм. пас. мин. ч. до обрубати.

2》 у знач. прикм., перен. Те саме, що обрубкуватий.

Значення в інших словниках

1. обрубаний — обру́баний дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. обрубаний — ОБРУБАНИЙ – ОБРУБЛЕНИЙ Обрубаний. Дієприкм. від обрубати: акуратно обрубане гілля, обрубаний кінець. Обрублений. Дієприкм. від обрубити: обрублена білими нитками сорочка.  Літературне слововживання
3. обрубаний — ОБРУ́БАНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. мин. ч. до обруба́ти. Половина лісу вже пішла на сахарні, а друга половина, наче по шнурку обрубана, стояла в пишній красі (Н.-Лев.  Словник української мови в 11 томах
4. обрубаний — ОБРУ́БАНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. до обруба́ти. Половина лісу вже пішла на сахарні, а друга половина, наче по шнурку обрубана, стояла в пишній красі (І. Нечуй-Левицький); // у знач. прикм.  Словник української мови у 20 томах