обруччя

обру́ччя

-я, с.

Збірн. до обруч 1).

Значення в інших словниках

1. обруччя — обру́ччя іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. обруччя — ОБРУ́ЧЧЯ, я, с. Збірн. до обру́ч 1. Тимко звалив на плечі кутий залізним обруччям бочонок (Тют., Вир, 1964, 226); *Образно. Що ж бо, сонцю, ти могуче, Затялось, йдучи вперед? Ну, нехай би грози, тучі Брали там тебе в обруччя, А то ж тілечки, ледь-ледь… (Ус., Листя.., 1956, 192).  Словник української мови в 11 томах
3. обруччя — ОБРУ́ЧЧЯ, я, с. Збірн. до обру́ч 1. Тимко звалив на плечі кутий залізним обруччям бочонок (Григорій Тютюнник); * Образно. Що ж бо, сонцю, ти могуче, Затялось, йдучи вперед? Ну, нехай би грози, тучі Брали там тебе в обруччя, А то ж тілечки, ледь-ледь... (П. Усенко).  Словник української мови у 20 томах