обруччя
ОБРУ́ЧЧЯ, я, с.
Збірн. до обру́ч 1.
Тимко звалив на плечі кутий залізним обруччям бочонок (Григорій Тютюнник);
* Образно. Що ж бо, сонцю, ти могуче, Затялось, йдучи вперед? Ну, нехай би грози, тучі Брали там тебе в обруччя, А то ж тілечки, ледь-ледь... (П. Усенко).
Словник української мови (СУМ-20)