обух
обу́х
-а, ч.
1》 Тупа, важча частина гострого знаряддя (перев. сокири) або зброї, що міститься з протилежного боку від гострої.
2》 Різновид примітивного знаряддя, зброї у вигляді насадженого на держак металевого бруска; молот.
Великий тлумачний словник сучасної української мови