обух

Обух, -ха

м. Обухъ въ топорѣ; обух есть также въ подобныхъ топору инструментахъ. — см. ґельґів, топірець. Шух. І. 175, 289. Мов собаку уб'ють обухом. Шевч. ум. обушок.

Значення в інших словниках

1. обух — обу́х іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. обух — -а, ч. 1》 Тупа, важча частина гострого знаряддя (перев. сокири) або зброї, що міститься з протилежного боку від гострої. 2》 Різновид примітивного знаряддя, зброї у вигляді насадженого на держак металевого бруска; молот.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. обух — ОБУ́Х, а, ч. 1. Тупа частина гострого знаряддя (перев. сокири) або зброї, що міститься з протилежного боку від гострої. Не громом праведним, святим Тебе [Нерона] заріжуть, мов собаку, Уб'ють обухом (Т. Шевченко); Мусій ..  Словник української мови у 20 томах
4. обух — на му́ху з обу́хом, жарт. Затрата великих зусиль на що-небудь незначне, не варте уваги; ціною невиправданих зусиль, затрат; нерозумно. Витрачати значні кошти на сумнівної користі справи — це ж на муху з обухом (З газети).  Фразеологічний словник української мови
5. обух — МОЛОТО́К (ручне знаряддя ударної дії — металевий або дерев'яний брусок, насаджений під прямим кутом на держак), ОБУ́ШО́К розм., КЛЕПА́Ч діал., КЛЕВЕ́ЦЬ діал.; МО́ЛОТ, ОБУ́Х, БАЛДА́ розм., ВЕРШЛЯ́Г заст.  Словник синонімів української мови
6. обух — ОБУ́Х, а, ч. 1. Тупа, важча частина гострого знаряддя (перев. сокири) або зброї, що міститься з протилежного боку від гострої. Не громом праведним, святим Тебе [Нерона] заріжуть, мов собаку, Уб’ють обухом (Шевч., ІІ, 1953, 276); Мусій..  Словник української мови в 11 томах