огудина

огу́дина

-и, ж., збірн.

Стебла, гілки виткої, повзучої або сланкої рослини (перев. про родину гарбузових); гудина.

Значення в інших словниках

1. огудина — огу́дина іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. огудина — |о|гудиння, гарбузиння, гудина.  Словник синонімів Караванського
3. огудина — див. стебло  Словник синонімів Вусика
4. огудина — ОГУ́ДИНА, и, ж., збірн. 1. Стебла, гілки виткої, повзучої або сланкої рослини (перев. родини гарбузових); гудина. Сивувата огудина тільки вкривала землю (з газ.); Після завершення осінніх посадок прибирають опале листя, .. огудину, бадилля (із журн.).  Словник української мови у 20 томах
5. огудина — БАДИ́ЛЛЯ збірн. (стебло і листя трав'янистих і бульбота коренеплідних рослин), БАДИЛИ́ННЯ розм., СТЕБЛИ́ННЯ, СТЕБЕЛИ́ННЯ рідше. Зелене бадилля папороті, червона смілка...  Словник синонімів української мови
6. огудина — Огу́дина, -ни, -ні  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. огудина — ОГУ́ДИНА, и, ж., збірн. Стебла, гілки виткої, повзучої або сланкої рослини (перев. про родину гарбузових); гудина. [Микита:] Постривай!.. Побачимо, які будуть дині з тієї огудини!.. (Кроп., І, 1958, 75); Тоненький огірочок висить на огудині, немов прив’язаний (Жур., Вечір.., 1958, 126).  Словник української мови в 11 томах
8. огудина — Огу́дина, -ни ж. = огудиння.  Словник української мови Грінченка