один-однісінький

оди́н-однісінький

одного-однісінького, ч.

Зовсім один, самотній, одинак.

Значення в інших словниках

1. один-однісінький — оди́н-одні́сінький числівник  Орфографічний словник української мови
2. один-однісінький — див. одинокий  Словник синонімів Вусика
3. один-однісінький — БЕЗРІ́ДНИЙ (який не має родичів); БЕЗСІМЕ́ЙНИЙ, БЕЗРОДИ́ННИЙ (який не завів родини); САМО́ТНІЙ (САМІ́ТНИ́Й), ОДИНО́КИЙ (який не завів родини або живе без родини); САМ, ОДИ́Н, САМ-ОДИ́Н підсил. розм., САМ-САМІ́СІНЬКИЙ підсил. розм.  Словник синонімів української мови