одначе

одна́че

спол., розм.

1》 Уживається для вираження протиставного зв'язку між сурядними реченнями або однорідними членами речення; але, проте, однак.

|| Уживається при протиставленні головного речення підрядному допустовому.

2》 у знач. вставн. сл. Все ж, все ж таки, все-таки.

3》 у знач. виг. Уживається для вираження здивування, невдоволення, обурення і т. ін.

Значення в інших словниках

1. одначе — одна́че 1 сполучник незмінювана словникова одиниця одна́че 2 прислівник незмінювана словникова одиниця  Орфографічний словник української мови
2. одначе — ОДНА́ЧЕ, спол., розм. 1. Уживається для вираження протиставного зв'язку між сурядними реченнями або однорідними членами речення; але, проте, однак. [Маруся:] Ти мене жалієш? Ти так багата щастям, що й мені хочеш частину його уділити? Дурна, дурна!..  Словник української мови у 20 томах
3. одначе — ПРОТЕ́ (незважаючи на щось), ОДНА́К, ОДНА́ЧЕ, ВСЕ Ж (УСЕ́ Ж), ВСЕ́-ТАКИ (УСЕ́-ТАКИ), ВТІМ, А ВТІМ (УТІ́М), ПАК (ПА́КИ) розм., ПРЕ́ЦІНЬ діал. Немає сонця І десь воно, проте, живе і світить: За хмарами пливучими, за снігом, За млою переливною (М.  Словник синонімів української мови
4. одначе — Одна́че, присл.  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. одначе — ОДНА́ЧЕ, спол., розм. 1. Уживається для вираження протиставного зв’язку між сурядними реченнями або однорідними членами речення; але, проте, однак. [Маруся:] Ти мене жалієш? Ти так багата щастям, що й мені хочеш частину його уділити? Дурна, дурна!..  Словник української мови в 11 томах
6. одначе — Одначе нар. = однако. Одначе ми не втечемо і тебе не ввеземо. АД. І. 114. Та вже, каже чмелик, чи винесу, чи не винесу, одначе вам пропадать. Рудч. Ск. І. 118.  Словник української мови Грінченка