однокореневий

однокорене́вий

-а, -е.

1》 Який має один корінь.

2》 Який має спільний корінь.

Значення в інших словниках

1. однокореневий — ОДНОКОРЕНЕВИЙ – СПІЛЬНОКОРЕНЕВИЙ Однокореневий, лінгв. Який має один корінь: однокореневе слово. Спільнокореневий, лінгв. Який має корінь, спільний з коренем інших слів: спільнокореневі слова.  Літературне слововживання
2. однокореневий — ОДНОКОРЕНЕ́ВИЙ.  Словник української мови у 20 томах