одубіти

одубі́ти

-ію, -ієш, рідко одубнути і одубти, -бну, -бнеш; мин. ч. одубів, рідко одубнув, -нула, -нуло і одуб, -ла, -ло; док., розм.

1》 Дуже змерзнути; заклякнути, закоцюбнути.

2》 Втратити чутливість, здатність рухатися; одерев'яніти.

3》 перен., зневажл. Вмерти.

|| рідко. Здохнути (про тварин).

Значення в інших словниках

1. одубіти — одубі́ти дієслово доконаного виду рідко  Орфографічний словник української мови
2. одубіти — док., одубти, одубнути; (з морозу) заклякнути, закоцюбнути; (з дива) ОСТОВПІТИ; ЗН. вмерти; (- тварин) здохнути.  Словник синонімів Караванського
3. одубіти — див. вмирати  Словник синонімів Вусика
4. одубіти — ОДУБІ́ТИ, і́ю, і́єш, рідко ОДУ́БНУТИ і ОДУ́БТИ, бну, бнеш; мин. ч. одубі́в, рідко оду́бнув і оду́б, ла, ло; док., розм. 1. Дуже змерзнути; заклякнути, закоцюбнути.  Словник української мови у 20 томах
5. одубіти — ЗАКЛЯ́КНУТИ (про людину та частину її тіла — утратити від холоду чутливість, рухливість, гнучкість тощо), ЗАКЛЯ́КТИ, ЗАСТИ́ГНУТИ, ЗАСТИ́ГТИ, ОКЛЯ́КНУТИ, ЗАЦІПЕНІ́ТИ, ЗАДУБІ́ТИ, ЗАКОСТЕНІ́ТИ, ОКОСТЕНІ́ТИ, СКОСТЕНІ́ТИ рідше, ЗАДЕРЕВ'ЯНІ́ТИ...  Словник синонімів української мови
6. одубіти — ОДУБІ́ТИ, і́ю, і́єш, рідко ОДУ́БНУТИ і ОДУ́БТИ, бну, бнеш; мин. ч. одубі́в, рідко оду́бнув і оду́б, ла, ло; док., розм. 1. Дуже змерзнути; заклякнути, закоцюбнути.  Словник української мови в 11 томах
7. одубіти — Одубіти, -бію, -єш и оду́бти, -бну, -неш гл. 1) Окоченѣть, замерзнуть. Під таку хвижу не одно одубіє не тілько п'яне, а й тверезе. О. 1861. V. 72. 2) Умереть, околѣть. Був батько, та одубів. Ном. стр. 39. Опівночі нагайка шуміла, а к світові мила одубіла. Чуб. V. 729.  Словник української мови Грінченка