озимий

ози́мий

-а, -е.

1》 Якого сіють восени і збирають наступного року; який потребує для нормального перебігу початкових стадій розвитку осіннього проростання і зимівлі під снігом. Озимий ячмінь. Озиме жито. Озимі культури.

|| Який проріс восени і зимуватиме або зимував під снігом (про сходи, посіви).

|| Зайнятий злаковими культурами осіннього, підзимнього посіву.

Озима совка — метелик родини совкових; шкідник сільськогосподарських культур.

2》 у знач. ім. озимі, -мих, мн. Озимі культури.

|| у знач. ім. озима, -мої, ж. Озима пшениця.

Значення в інших словниках

1. озимий — ози́мий прикметник  Орфографічний словник української мови
2. озимий — [озимией] м. (на) -мому/-м'ім, мн. -м'і  Орфоепічний словник української мови
3. озимий — ОЗИ́МИЙ, а, е. 1. Який сіють восени і збирають наступного року; який потребує для нормального перебігу початкових стадій розвитку осіннього проростання і зимівлі під снігом.  Словник української мови у 20 томах
4. озимий — ОЗИ́МА (пшениця, посіяна восени, що проросла й зимуватиме під снігом), ОЗИ́МКА розм. — Перед війною на третьому полі.. сто двадцять пудів озимої взяли (С. Журахович); Почалося літо.. Озимка поспіла І яка (П. Усенко).  Словник синонімів української мови
5. озимий — Ози́мий, -ма, -ме  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. озимий — ОЗИ́МИЙ, а, е. 1. Який сіють восени і збирають наступного року; який потребує для нормального перебігу початкових стадій розвитку осіннього проростання і зимівлі під снігом.  Словник української мови в 11 томах
7. озимий — Озимий, -а, -е Озимый. Та повів же їх на долину, на пшениченьку, на озиму. Мет. 324.  Словник української мови Грінченка